Діяльнісний підхід до навчання
художньо-естетичних дисциплін – ключ до реалізації завдань освітньої галузі
«Мистецтво»
Без
діла жить – тільки небо коптить.
Хто
багато робив, той і багато знає.
Сьогодні освіта України переживає
процес «перезавантаження»: вводяться нові Державні освітні стандарти, оновлені
програми, підручники. Сутність змін пов’язана з необхідністю впровадження
компетентнісно спрямованої освіти. Реалізувати завдання, виголошені у
стандартах, можна за умови, якщо навчально-виховний процес в школі буде
«спрямовано на розвиток активності, самостійності, творчих можливостей кожного
школяра, оскільки суспільство потребує особистостей, здатних свідомо діяти,
приймати власні рішення, швидко адаптуватися до змін» Зміни стануть можливими лише, якщо
збагнути, що традиційною метою шкільної освіти завжди було оволодіння системою
знань, основами наук; пам’ять учнів перевантажувалась чисельними фактами,
поняттями, іменами, датами. Але знання не завжди віддзеркалюються в діях.
«Компетентність не зводиться ні до знань, ні до вмінь. Часто можна зустріти
людей, які не вміють мобілізувати їх відповідним чином у потрібний момент». Ще
Софія Русова зазначала: «Ми часто зустрічаємо людей назверх освічених,
енциклопедично озброєних знанням, а всередині в них пустиня», і Василь
Сухомлинський застерігав: «Не нашпиговуйте дитину знаннями». Великий обсяг
фактичних знань у світі, що змінився, втратив свою самоцінність, оскільки
будь-яка інформація досить швидко стає неактуальною.
Наукою доведено, що для життєвого
успіху необхідні не самі знання, а вміння їх застосувати відповідно до
конкретної життєвої ситуації. «Дослідження, проведені психологами Гарвардського
університету, показали, що успіх на 85% залежить від особистісних якостей,
правильного вибору лінії поведінки, і лише на 15% визначається наявними
знаннями». В процесі отримання знань більшовартісним стає сам процес, а не
результат (знання), прищеплюється звичка та уміння діяти раціонально,
цілеспрямовано, ефективно. Діяльність, як відомо, є «процесом активної
взаємодії суб’єкта (людини) з об’єктом (навколишнім середовищем), під час якого
суб’єкт задовольняє певні потреби, досягає свідомо поставленої мети»
(Вікіпедія).
«Таким чином, необхідність змістити
акценти в освіті із засвоєння фактів на оволодіння способами взаємодії зі
світом призводить до осмислення необхідності змінити характер навчального
процесу та способів діяльності учнів». Сьогодні актуалізується поняття «діяльнісний
підхід». Зокрема, у новому Державному стандарті базової і повної загальної
середньої освіти читаємо: «Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і
навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів
інтеграції до соціокультурного та природного середовища».
У сучасній педагогіці здійснюється
активний пошук та випробування різних форм і методів діяльності учнів. У
координатах компетентнісно спрямованої освіти педагог має виступати не стільки
джерелом знань та контролюючим суб’єктом, скільки організатором самостійної
активної пізнавальної діяльності учнів, їхнім консультантом і помічником.
Відтак, необхідно, бодай коротко, зупинитися на теоретичних засадах діяльності
як специфічного виду активності людини.
Розрізняють такі типи діяльності: а) за
історичною обумовленістю – трудова, ігрова, художня, діяльність у сфері
релігії, моралі, права, спорту тощо; б) за індивідуальним розвитком –
спілкування, ігрова, навчальна, трудова діяльність; в) за наслідками –
репродуктивна, творча діяльність. Репродуктивна діяльність – це діяльність, яка
пов’язана з наслідуванням, відтворенням, а творча – «зі створенням нового
продукту».
Діяльність має певну структуру, що
складається з ланцюжка компонентів: Потреба – Мотив – Мета – Завдання – Умови –
Дія – Операція. Потреба – це поштовх. Зміст діяльності людини визначається не
потребою, а метою. Саме мета управляє діяльністю. Мета і мотив діяльності іноді
можуть співпадати один з одним. Одна і та сама мета може породжуватися різними
мотивами, а одні і ті самі мотиви можуть формувати у різних людей різні цілі
діяльності. Діяльність неможлива без пізнавальних і вольових процесів.
Основними складовими структури
діяльності є дії і операції. Діями називають цілком самостійну, усвідомлену
людиною частину діяльності. Операцією називають спосіб здійснення дії, характер
якої залежить від умов виконання дії, наявних умінь, навичок і засобів.
Зазначені компоненти утворюють
макроструктуру людської діяльності. Їх можна об’єднати в певні рівні. До
першого рівня відносять потреби, мотиви, цілі, завдання, до другого – дії та
операції, на третьому, динамічному рівні відбуваються взаємопереходи
компонентів діяльності: мотивів – у мету, цілей – у завдання, дій – в операції.
В окремих випадках діяльність «визріває» не відразу на всіх її рівнях. Може
бути усвідомлено її змістове наповнення, а структурне – нечітко уявлятися. У
таких випадках людина знає, чого хоче, але не знає, як цього досягти. Або ж –
приступає до виконання дій, не усвідомлюючи чітко кінцевого результату. Якісна
діяльність передбачає високий рівень осмислення всіх її компонентів. Знання
механізмів діяльності служить її більш успішному освоєнню.
Беручи до уваги вищезазначене,
розглянемо ті зміни, які мають відбутися в організації навчально-виховної
діяльності на уроках художньо-естетичного циклу.
При розробці сценарію уроку доцільно
окремо планувати діяльність вчителя і діяльність учнів (можливо утворивши для
цього дві колонки). Вчитель, плануючи власну діяльність, має переосмислити
способи та методи передачі інформації, наповнення учнів знаннями: «трансляцію»,
озвучення матеріалу підручника чи інших джерел на уроці потрібно замінити
проектуванням власної організаційної, управлінської, консультаційної,
заохочувальної діяльності. А при плануванні діяльності учнів важливим є
детальне продумування, передусім, факторів впливу на мотиваційну сферу.
Поштовхом до появи мотиву мистецької діяльності, як правило, стають яскраві
естетичні емоції і переживання. Саме сенсорно-емоційне насичення
навчально-виховного процесу на уроках мистецтва «стає регулятором діяльності
учня». Значущість емоційних переживань в процесі будь-яких пізнавальних актів,
тим паче у царині мистецтва, є загально доведеним фактом. Емоції або активізують,
або гальмують сприймання, пам’ять, мислення, уяву, впливають на особистісні
прояви (інтереси, потреби, мотиви тощо). Оскільки художній образ, як основа
мистецтва, є «знаком» для передачі естетичної, тобто чуттєвої, інформації,
можна зробити висновок про емоції та почуття як запоруку успішної художньо-естетичної
діяльності.
Стійка емоційно забарвлена мотивація
спонукає учнів до усвідомлення мети та «бажання долати всілякі перешкоди,
наполегливо просуватися до поставленої мети, тобто бути суб’єктом
художньо-творчої навчальної діяльності». Далі, у відповідності до ланцюжка
компонентів структури діяльності, мета, якої прагне учень, конкретизується ним
у системі завдань. Вчителю лишається продумати форми, способи репродуктивної чи
творчої активності учня, створити умови для успішних дій та операцій. Як
бачимо, структурний ланцюжок діяльності може стати тим алгоритмом, який
допоможе вчителю планувати власну організаційну та управлінську
навчально-виховну діяльність.
Загальновідомо,
що художня діяльність учнів пов’язана зі сприйманням (слухання та споглядання
творів мистецтва й естетичного в навколишньому) і практичною художньо-творчою
роботою (спів, музикування, малювання, ліплення тощо). Для успішної практичної
діяльності учнів вчитель має допомогти їм оволодіти засобами виразності, що
досягається постійними вправляннями. «Для того, щоб ці вправляння не знижували
інтересу дітей до митецької діяльності, вони повинні бути не лише технічними
(спрямованими на формування певної навички), а й мати художнє (естетичне)
забарвлення. Робота над технікою виконання водночас є роботою над його
виразністю (художністю), при цьому оволодіння навичками є засобом для
досягнення цілі» – створення художньо-образного продукту (малюнка, аплікації,
пісні, вірша, танцю тощо). Виконання вправ зазвичай пов’язано з наслідуванням.
Механічне багаторазове повторення може викликати в учнів відразу, тому бажано,
щоб «кожен новий повтор ставав несхожим на попередній, перетворювався на більш
досконалу копію зразка і на якомусь етапі перетворився у творчий пошук
ініційований не лише вчителем, а й самим учнем.
«Давати
конкретні поради щодо побудови уроку – невдячна справа, адже кожен клас має
свої особливості, а кожен урок – свої завдання. Відмінними є й звички, і наміри
вчителів. Вчитель працює, виходячи зі своїх мистецьких уподобань, переконань,
педагогічної майстерності». Головне, щоб при плануванні художньо-творчої
практичної діяльності учнів, вчитель чітко уявляв не лише, що саме робитиме
учень, а й те, як він це робитиме (під керівництвом чи самостійно,
індивідуально чи в колективі, творчо чи репродуктивно), з чого, якими засобами;
яким буде обсяг роботи (завдання має бути закінченим на даному уроці чи
наступному, або вдома), що особливо важливо при плануванні діяльності учнів на
уроках образотворчого мистецтва та художньої культури.
Враховуючи
специфіку мистецьких дисциплін, можна рекомендувати такі види мистецької
діяльності учнів:
а)
з переваженням образотворчої діяльності: складання та виготовлення рекламних
буклетів і проспектів, афіш, лозунгів, коміксів, колажів, фотомонтажів,
ілюстрованих словників, емблем, шаржів, вітальних листівок; розробка ескізів та
створення костюмів і декорацій, масок до вистав та сюжетно-рольових ігор;
б)
з переважанням музичних засобів: створення, аранжування та виконання рекламної
пісеньки, попурі, пісенного «віночка» за певною тематикою, створення оповідання
з назв пісень, підбір музичних творів в стилістиці різних епох і народів або
того чи іншого твору літературного та візуального мистецтва;
в)
з переважанням засобів інсценізації: написання монологів, діалогів, сценарію
або лібрето та постановка п’єси за мотивами літературного, візуального,
музичного твору, створення пантоміми, лялькової вистави, відеофільму, театру
тіней, сценки-жарту у певній стилістиці, читання за ролями, зміна кінця відомої
п’єси чи кінофільму та ін.;
г)
з переважанням літературної творчості: складання акровіршів, байок, нарисів,
описів, відгуків, репортажів, рецензій з приводу художньо-мистецьких подій,
конкурсів, творів різних видів та жанрів мистецтва, створених у різні часи,
уявних (чи реальних) інтерв’ю з композиторами, поетами, художниками, співаками,
танцюристами різних країн та епох, збір малих форм фольклору – прислів’їв,
скоромовок, загадок, частівок за певною тематикою.
Важливим
компонентом, який впливає на якість діяльності учнів, є заохочення з боку
вчителя, створення ситуації успіху, що особливо важливо тоді, «коли учні
виявляють старанність, але відчувають труднощі в досягненні успіху. До
педагогічних технологій, які дозволяють учням відчути себе спроможними виконати
поставлене завдання, відчути задоволення та успіх, можна віднести проектну
діяльність, ігрові та інтерактивні технології, зокрема фасилітовану дискусію.
Допомогти
вчителям художньо-естетичних дисциплін бути успішними у власній педагогічній
діяльності може порада Дмитра Кабалевського: «Коли ви хочете, щоб ваші юні
слухачі були активними, – будьте активні самі; коли ви хочете, щоб вони
виявляли інтерес до музики, – відчувайте цей інтерес завжди в самому собі; коли
ви хочете, щоб вони полюбили музику, – любов до неї мусить жити у вашому серці;
коли ви хочете навчити роздумувати про музику, – роздумуйте разом з ними». Якщо
замінити у даній пораді слово «музика» на слово «мистецтво», то вона може стати
настановою для всіх вчителів мистецьких дисциплін.
Література
1. Вовк Л. Мистецька освіта – шлях до розвитку
ключових компетентностей учнів / Л. Вовк, Н. Шатайло // Наша школа. – 2009. – №
4.
2. Выготский Л. Воображение и творчество в детском
возрасте: Психологический очерк : книга для учителей / Л. Выготский. – М. :
Просвещение, 1991.
3. Державний стандарт базової і повної загальної
середньої освіти. Інтернет-ресурс. Режим доступу
http//www.mon.gov.ua/index.php/ua/diyalnist/osvita/doshkilna-ta-zagalna-serednya/zagalna-serednya-osvita/149-diyalnist/osvita/doshkilna-ta-zagalna-serednya/zagalna-serednya-osvita/6091
4. Життєва компетентність особистості: від теорії до
практики / За ред. І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя : Центріон, 2005.
5. Индивидуальные качества и стиль деятельности
человека. Інтернет-ресурс. Режим доступу
http://www.bestreferat.ru/referat-147623.html
6. Ликова І. Програма художнього виховання, навчання й
розвитку дітей 2-6 років «Кольорові долоньки» / І. Ликова. – Х. : Ранок, 2008.
7. Поняття і структура діяльності. Інтернет-ресурс.
Режим доступу
http://ekomedtd.com.ua/lekcz-z-zagalno-psixolog-pd-redakczyu-gudzenko-l-g/item/ponyattya-i-struktura-diyalnosti.html
8. Проектна діяльність студентів у процесі опанування
навчальної дисципліни «Шкільний курс світової художньої культури та методика
його викладання» : навч.-метод. посіб. – Кам’янець-Подільський, 2008.
Інтернет-ресурс. Режим доступу http://pedagogika.ucoz.ua/knygy/PROEKTY.pdf
9. Ростовський О. Теорія і методика музичної освіти :
навч.-метод. посіб. / О. Ростовський. – Тернопіль : Навчальна книга «Богдан»,
2011.
10. Рудницька О. Педагогіка: загальна та мистецька :
навч. посіб. / О. Рудницька. – Тернопіль : Навчальна книга «Богдан», 2005.
11. Теплоухова Л. Деятельностный подход в обучении.
Понятие проектирования как деятельности. Інтернет-ресурс. Режим доступу http://
festival.1september.ru/
Немає коментарів:
Дописати коментар