Методичні рекомендації

Методичні  рекомендації

Діяльнісний метод навчання

Сьогодн ми переживаємо зміни у всіх сферах життя, які не могли не торкнутися і освітню галузь. Прийшло усвідомлення того, що дітей треба навчати по-новому, що перевірені століттями методи навчання та виховання не дозволяють в достатній мірі забезпечити успішну адаптацію випускників до життя в сучасному суспільстві. Обсяг наукової інформації стрімко зростає - за кожні 10 років він подвоюється. Тому очевидно, що які б міцні і обширі не були знання учня, він опиниться безпорадним у житті перед лавиною завдань і проблем, якщо не навчиться вчитися, змінювати себе.

Якщо ще 10-15 років тому в педагогічному співтоваристві йшли палкі дискусії про цілі освіти, то в наші дні це питання стає риторичним. Вирази «вміти вчитися», «готовність до саморозвитку», «самореалізація особистості» можна прочитати в статті і нормативному документі, почути в будь-якій аудиторії, де педагоги та психологи обговорюють проблеми сучасної освіти. Проте чи завжди ми розуміємо зміст цих слів, а головне - володіємо методами організації освітнього процесу, котрі зроблять ці високі слова реальною практикою?

Державний стандарт початкової загальної освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту освіти.

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Діяльнісна (стратегічна) лінія сприяє формуванню діяльнісної компетентності шляхом формування навчальних умінь і навичок, опанування стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів, спрямовані на виконання навчальних завдань і розв’язання життєвих проблем.

У 2000 році почалося впровадження в освітню практику діяльнісного методу навчання. Розроблено і теоретично обґрунтовано модельний зразок організації розуміння і прийняття учнями на особистісно значущому рівні норми навчальної діяльності («уміння вчитися»).

 Первинне розуміння учнями того, що означає «вміти вчитися», починається з 1 класу. Очевидно, що темп і рівень обговорення буде залежати від віку учнів і від наявного у них досвіду перебування в навчальній діяльності.

Що ж таке діяльнісний метод навчання?

Метод навчання, при якому дитина не отримує знання у готовому вигляді, а здобуває їх сама у процесі власної навчально-пізнавальної діяльності називається діяльнісним методом.

          Цей метод навчання є одним із провідних у сучасній початковій школі. Його застосування забезпечує можливості щодо вироблення в учнів необхідних пізнавальних вмінь, компетенцій саморозвитку та самовиховання.  Діяльнісний підхід дозволяє дітям глибоко поринути у таємниці навчального предмету, оволодіти методами його пізнання та різними способами розв’язування завдань щодо організації роботи у класі із запровадження діяльнісного методу навчання на уроках математики, розкрито особливості планування та проведення уроку за діяльнісним методом.

Урок відкриття нового знання має таку структуру:

(за технологією діяльнісного підходу)

          1. Організаційний момент: самовизначення до діяльності.

          Даний етап процесу навчання   передбачає включення у діяльність (хочу працювати);  і змістовний момент (можу працювати).

          В учнів повинно виникнути позитивно емоційне направлення. Вчитель на початку уроку робить гарні побажання  учням, пропонує побажати успіхів один одному, дає дітям  подумати, що їм потрібно для успішної роботи на уроці, запропонує пояснити девіз уроку («С малой удачи начинается большой успех»).

2. Актуалізація знань.

          На цьому етапі повторюється матеріал, який необхідний для відкриття нового матеріалу, для виявлення утруднення в індивідуальній діяльності кожного учня, ставиться проблемна ситуація. Одне із головних завдань вчителя – поставити проблему перед учнями, що забезпечить можливість правильно побудувати проект виходу із утруднення. Діти одну хвилину намагаються самостійно знайти правильне рішення, свої відповіді записують на дошці.

          3. Постановка проблеми (ситуація інтелектуального розриву):

          На даному етапі уроку вчитель запитує  в учнів, де виникло утруднення;  визначає, чому виникло утруднення; учні формулюють тему та ставлять перед собою мету уроку.

          4. Побудова проекту виходу із утруднення:

          На цьому етапі уроку відбувається вибір методів та способу управління діяльністю. Учні у комунікативній формі  обдумують і обговорюють різні варіанти відповідей, вибирають оптимальний варіант, фіксують його вербально та знаково. Побудований спосіб дій використовують для розв’язання задачі, яка визвала утруднення. Учні виводять новий алгоритм. Учитель при обговоренні може використовувати  діалог, який підводить до діяльності, групову або парну роботу.

          5. Первинне закріплення (розв’язування типових завдань з коментуванням). Більшість типових завдань на новий спосіб дій  виконується з коментуванням учнів, бо промовляння забезпечує можливості розуміння дитиною навчального матеріалу та його запам’ятовування. 

          6. Самостійна робота з самоперевіркою (самоконтроль і самооцінка).

          Під час даного етапу використовується індивідуальна форма роботи: учні самостійно виконують завдання нового типу і здійснюють їх самоперевірку, покроково порівнюють з еталоном. Необхідно формувати в учнів аналітичні вміння: знайти помилку, з’ясувати її причину та подумати спосіб її виправлення; оцінити власну діяльність на цьому етапі уроку, співвіднести досягнуті результати з поставленою метою уроку. Емоційна направленість етапу заключається в організації, по можливості, для кожного учня ситуації успіху, яка мотивує його до включення в подальшу пізнавальну діяльність.

          7. Повторення (включення знань у систему сформованих).

          Організовуючи цей етап, вчитель підбирає завдання, які включають тренування раніше вивченого матеріалу.

          8. Рефлексія уроку

          На цьому етапі фіксується  у мовленні нове правило (алгоритм); організується самооцінка учнями своєї навчальної діяльності. Наприклад,

          - Яку мету ставили?

          - Чи досягли поставленої мети?

          - Яким способом?

          - Де можна застосувати ваші знання?

          - Що на уроці у вас вийшло добре?

          - Над чим потрібно ще попрацювати?

          - Оцініть свою діяльність.

                     Треба пам’ятати: володіння дитиною способом діяльності – ситуація її успіху.

Принципи технології діяльнісного підходу до навчання:

v принцип діяльності (відкриття нового знання самою дитиною);

v принцип безперервності (узгодженість усіх компонентів системи навчання: мети, завдань, змісту, методів, форм);

v принцип цілісного уявлення про світ (якщо знання не потрібні, то для чого вони?);

v принцип мінімаксу (забезпечує різнорівневе навчання);

v принцип психологічної комфортності (віра у сили та можливості дитини);

v принцип варіативності (формування вміння добирати різні варіанти розв’язання завдань);

v принцип творчості (максимальна орієнтація на творчу основу у діяльності).

  Аналіз показує, що дидактичні принципи діяльнісного методу навчання є до певної міри необхідними і достатніми для організації процесу навчання діяльнісної спрямованості.

          Працюючи четвертий рік за цією програмою, ми побачили, що діти, починаючи з першого дня навчання, заглиблюються в атмосферу творчості, пошуку нового, піддають сумнівам сталі істини, вчаться аналізувати, порівнювати, узагальнювати, прогнозувати, застосовувати здобуті знання в нових ситуаціях, вчаться проектувати власну діяльність, що дає дитині можливість відчути позитивний настрій для навчання й ситуацію успіху, забезпечує відчуття дитиною себе рівною серед рівних, створює в колективі атмосферу для досягнення спільної мети, коли кожен учень може висловлювати свою думку й вислухати товариша, прагне до пізнання нового, що ґрунтується винятково на інтересі до предмета пізнання.

Учні, що вчаться за даною програмою:
- мають високі інтелектуальні, творчі, художні, музичні здібності;
- ініціативні;
- активні;
- впевнені у своїх силах та здібностях;
- вміють доводити справу до логічного завершення;
- мають потяг до самостійної роботи;
- нестандартно думають і діють;
- використовують логіку, імпровізують;
- пишуть вірші, створюють казкові сюжети.

Таким чином, враховуючи висновки сучасних науковців дослідження розвитку особистості в процесі навчання і виховання, основою науково-педагогічного проекту «Росток» став інтегративно-діяльнісний підхід, який своїм результатом формує пошукову активність учнів. Відомо, що притаманна людині форма пошукової активності – це її духовність. А саме формування духовності людини  – і є основною метою сучасної освіти.